Що таке фішинг?

 🖇️Запитай у Google що таке фішинг?

❗Сьогодні один клік може змінити дуже багато.Він може подарувати радість, знання, нові можливості, а може відкрити двері шахраям! 

❗Фішинг працює не через силу, а через довіру, поспіх і емоції. Саме тому його жертвами стають навіть розумні, уважні й досвідчені люди! 

❗Шахраї вміють переконувати, лякати, обіцяти подарунки та виграші. Вони маскуються під знайомі сервіси, друзів і служби підтримки, щоб змусити зробити лише одну помилку! 

✅ Але інформація - це твій цифровий щит, а обережність - найкращий захист! Ця пам’ятка допоможе тобі розпізнати небезпеку, зберегти свої дані, гроші та спокій! Бо твоя уважність - це твоя сила, а знання - найнадійніший пароль від шахраїв!

👉Зупинись! Подумай! Перевір! Захисти себе!

Матеріали групи "Психологічна скарбничка"

5 корисних практик для тривожних дітей

 

 

Вікові особливості розвитку дитячої пам'яті. Поради та рекомендації практичного психолога

Пам'ять – головний фактор розвитку пізнавальної сфери дитини. Тому її розвитку необхідно приділяти особливу увагу. У міру дорослішання дитина запам'ятовує обличчя своєї бабусі, слова й кольори, імена своїх друзів у дитячому садку, вірші, які їй читають батьки й багато іншого.

Коли дитина запам'ятовує алфавіт, це стає першим кроком до того, щоб навчитися читати. Дорослішаючи, вона запам'ятовує таблицю множення, нові іноземні слова, назви столиць країн світу, вірші. Вона тримає в пам'яті справи, заплановані на день, листи, що надходять їй протягом дня, розклад тренувань з футболу та багато іншого. І весь цей час вона запам'ятовує події, які вже відбулися з нею, як приємні, так і неприємні.

Якщо скласти докупи все, що запам'ятовує людина (інформацію, практичні навички та життєві події), стає зрозуміло, яку важливу роль у нашому житті відіграє пам'ять. Саме завдяки пам'яті ми ті, ким є.

Чим старшою стає дитина, тим більше вона може запам'ятати. Пам'ять – це надзвичайно корисна річ, і було б чудово, якби ми могли змусити працювати її ефективніше. Але, на думку психологів, це неможливо, і всі ігри та вправи для розвитку пам'яті в дітей не дають відчутного ефекту. Пам'ять не схожа на м'яз, її не можна розвинути за допомогою тренувань. З іншого боку, якщо зрозуміти механізми розвитку пам'яті (що, коли й чому запам'ятовують діти), ви можете дотримуватися їх і розвинути пам'ять дитини відповідно до її здібностей.

Діти молодшого віку

Більшість із нас не пам'ятає подій, що сталися до двох років. Цей період психологи називають «дитячою амнезією». Вони стверджують, що ми отримуємо доступ до спогадів і зберігаємо їх за допомогою мови. Оскільки у дітей до двох років мовлення не розвинене, вони не можуть зафіксувати свої враження, обійми й поцілунки батьків, запахи та смаки – все те, що сталося з дитиною до двох років. Усе це не запам'ятовується, хоч і має вплив на подальше життя дитини.

Учені довели, що здатність згадувати події з'являється в дитини досить рано. Дослідження показали, що шестимісячних дітей можна навчити видавати звуки брязкальцем, прикріпленим до коляски, і вони будуть пам'ятати це через кілька днів.

Діти дошкільного віку найкраще запам'ятовують те, що викликає в них інтерес, лякає або захоплює, і ці спогади зберігаються протягом близько 10 місяців. Діти не пам'ятають подробиць останнього візиту до лікаря, але вони можуть пам'ятати свої враження від цього візиту: «Лікар сказав мені те, що мені не сподобалося».

Діти схильні узагальнювати навіть поодинокі події з минулого: як приємні, так і погані. Вони думають, що коли будь-яка подія відбулася один раз, то вона буде повторюватися знову й знову. Сценарії, які запам'ятовуються малюкові, можуть бути приємними («Якщо піти в гості до бабусі, можна поїсти солодощів»), неприємними («Якщо приходить няня, значить, мама скоро піде») або викликати стрес («Коли ми йдемо з батьками в гості, вони залишають мене одного з цими жахливими дітьми»).

Що допомагає розвивати пам'ять

Забезпечте дитині заняття, що сприяють запам'ятовуванню. Грайте з дитиною в ігри перед сном. Підіграйте дитині, коли вона укладає спати свого улюбленого плюшевого ведмедика. Дитячі вірші так захоплюють дітей, що вони підказують окремі звуки та склади, навіть якщо ще не вміють вимовляти слова. Супроводжуйте вірші рухами – і дитина буде повторювати їх за вами.

Практичні поради

• Дитина повинна виконувати якомога більше дій самостійно. У такому випадку ці дії з більшою ймовірністю відкладуться в пам'яті.

• Нагадуйте дитині образи у вигляді картинок. Наприклад, якщо вона давно не бачила бабусю, покажіть їй її фотографію.

Від 2 до 7 років

У цьому віці на розвиток пам'яті впливає не тільки вміння говорити, а й уміння розповідати історії. Діти краще запам'ятовують події, які мають якийсь сюжет.

Дошкільнята запам'ятовують найбільш яскраві деталі. Наприклад, дитина швидше скаже: «Я пам'ятаю, як батьки купили мені маску та трубку для підводного плавання. Я пішла з ними на пляж і зустріла там свого двоюрідного брата », ніж« Я пам'ятаю, як ходила на пляж ». Діти запам'ятовують події, створюючи з них історії.

У дошкільному віці діти вже здатні запам'ятовувати абстрактні поняття – кольори, цифри від одного до десяти, алфавіт та інше. Ця інформація зберігається в короткостроковій пам'яті, і дитина докладає зусиль, щоб згадати її за потреби.

Згодом цей процес стає автоматичним, і докладати зусилля для запам'ятовування вже не потрібно. Дитина вже не згадує назви кольорів, вона просто їх знає.

Коли дитина часто згадує абстрактні поняття, вони стають знанням. Так, наприклад, дитина знає, як кататися на велосипеді. Спочатку вона згадує, що потрібно робити, і це займає всю її увагу. Через деякий час інформація відтворюється дитиною автоматично, і вона опановує навичку їзди на велосипеді.

Дошкільник запам'ятовує те, що його цікавить (наприклад, він пам'ятає ляльку сестри, яку йому не дозволяють чіпати). У запам'ятовуванні більш складних понять кращим методом є повторення. Коли дитина просить знову й знову прочитати їй одну й ту ж казку, вона несвідомо запам'ятовує її. І якщо текст легко запам'ятати (він римований, ритмічний або проілюстрований), дитина легко зможе запам'ятати його повністю.

Що допомагає в розвитку пам'яті

Повторення, хоч і допомагає запам'ятовувати інформацію, не розвиває навичок запам'ятовування. Вчені ж стверджують, що батьки, які вчать дітей правильно розповідати історії, допомагають їм розвинути пам'ять.

Щоб допомогти дитині розвинути пам'ять, розповідайте їй історії. Заохочуйте її саму розповідати цікаві історії. Нехай почне з незначних подій: прогулянки в парку атракціонів або дня, проведеного в дитячому садку. Ставте дитині запитання, наприклад: «Вам сьогодні давали печиво на сніданок?»

Практичні поради

• Згадуйте деталі подій. Якщо дитина за сніданком говорить, що загубила свою улюблену іграшку – допоможіть їй згадати, коли й де вона востаннє грала з нею, коли виявила, що іграшка загубилася. Перевірте, чи не впала іграшка за диван.

• Придумуйте мелодії й рими. Допоможіть дитині запам'ятати номер домашнього телефону, придумавши пісеньку про це. Таким же чином можна навчити дитину запам'ятовувати імена, назви й багато іншого.

• З дитиною можна вивчити правила безпеки так само, як і алфавітний порядок чи назви квітів. Уведіть поняття, з якими ви хочете познайомити малюка, в його повсякденні заняття. Впізнавайте знайомі букви на вивісках або упаковках продуктів у супермаркеті. Нагадуйте малюкові вдома повторювати вголос номер телефону.

Від 5 років і старші

У цьому віці діти вчаться читати й робити найпростіші арифметичні обчислення. Це створює велике навантаження на пам'ять. У той же час діти зазвичай виконують прості домашні обов'язки. Зіштовхуючись із необхідністю справлятися з новими завданнями, пам'ять розвивається. Зміни в головному мозку призводять до того, що малюкові стає простіше запам'ятовувати інформацію.

Усі діти запам'ятовують різну інформацію по-різному. Як і дорослі, вони краще запам'ятовують те, що їм цікаво; те, що вони розуміють; а також те, про що вони багато знають. Психологи стверджують, що діти шестирічного віку демонструють дивовижну здатність запам'ятовувати інформацію зі сфери їх захоплень. Вони можуть безпомилково назвати результати матчів своїх улюблених футбольних команд, відомості про гравців, інші дані.

Маючи здатність запам'ятовувати інформацію з однієї сфери знань, дитина може ніяк не виявляти її в інших сферах. Був проведений експеримент, в якому брали участь діти й дорослі. У ході експерименту необхідно було запам'ятати позиції шахових фігур на дошці. Діти впоралися з цим завданням краще, ніж дорослі. Але коли тим же учасникам було запропоновано запам'ятати ряд чисел, дорослі показали більш високий результат. Здібності дітей виявлялися тільки у сфері шахів.

Але як же діти запам'ятовують інформацію, яка не входить в коло їх інтересів? Коли вони забувають те, що їм потрібно пам'ятати, вони докладають зусиль, щоб відновити в пам'яті необхідну інформацію. Діти старші 5 років починають розуміти, що для запам'ятовування інформації необхідно докладати зусилля.

Що допомагає розвивати пам'ять

Хоча діти у віці 6-7 років показують хороші здібності пам'яті в певній сфері, вони не можуть їх застосувати в інших областях. А малюки, які розуміють і можуть пояснити, як вони запам'ятовують щось, здатні застосовувати даний спосіб у різних сферах. Тому, якщо ви допоможете дитині зрозуміти, як вона запам'ятовує інформацію – ви допоможете реалізовувати її здатність до запам'ятовування.

Психологи рекомендують дотримуватися наступних стратегій щодо поліпшення пам'яті:

• Готуйтеся заздалегідь. Наприклад, привчіть дитину звечора збирати портфель до школи, щоб вранці нічого не забути.

• Кладіть речі у відведеному для них місці. Поясніть дитині, що коли вона буде збирати іграшки після того, як пограє ними, жодна іграшка не загубиться. На своє місце потрібно також класти ключі та інші речі.

• Візуалізуйте. Якщо дитина хоче отримати кілька подарунків на Новий рік, запропонуйте їй намалювати їх, щоб вона нічого не забула.

• Підказуйте. Залиште взуття дитини біля миски собаки – так дитина не забуде погодувати собаку, перш ніж піде гуляти.

Практичні поради

• Запропонуйте дитині складати списки важливих справ і відзначати в календарі майбутні події.

• Створюйте відповідну обстановку. Дитина краще запам'ятовує те, що їй цікаво, з чим вона вже знайома. Тому, якщо ви хочете, щоб дитина запам'ятала щось зі сфери музики – створіть вдома відповідну обстановку: грайте на музичних інструментах, ходіть з дитиною на концерти, читайте їй книги про великих композиторів.

• Розбивайте завдання на частини. Дитині буде легше вивчити вірш, якщо розбити його на кілька уривків і почати вчити з найбільш складного. Така стратегія добре підходить для виконання багатьох завдань, від запам'ятовування причин Другої світової війни на уроці історії до збору речей перед поїздкою.

У 12-річному віці діти вже запам'ятовують інформацію за таким же принципом, як і дорослі. Здатність до запам'ятовування в них розвивається в міру збільшення знань і досвіду. Звичайно, батькам доведеться потрудитися, перш ніж дитина сформує дану навичку.

Матеріал з сайту https://vseosvita.ua/blogs/vikovi-osoblyvosti-rozvytku-dytiachoi-pamiati-porady-ta-rekomendatsii-praktychnoho-psykholoha-96399.html

Увага: як її розвивати

 

Що ж таке увага?

Увага – це процес психіки, який лежить в основі пізнавальної і вольової діяльності людини, впливаючи на її здатність сприймати й обробляти інформацію і на основі цього якісно взаємодіяти з навколишнім світом.

Більшість процесів нашої психіки, як-от здатність до пізнання, пам'ять і навіть мовлення багато в чому залежать від рівня уваги. 

Увага дає змогу зосереджуватися на певних об'єктах або подіях, виокремлюючи їх із загального потоку інформації, що сягає людської свідомості. Ця здатність є ключовою для ефективного сприйняття, мислення, ухвалення рішень і взаємодії з навколишнім світом. 

Увага – це досить складна функція нашої психіки. Відома метафора І. Павлова про те, що увага схожа на промінь ліхтарика. Це не значить, що навколо освітленого місця пустка. Просто неосвітлені речі ніби не мають у цей момент значення. Увага дає нам змогу виділити із хаосу інформаційного й сенсорного потоку саме те, що потрібно зараз, освітивши його. 

Для якісної взаємодії зі світом і особливо для навчання вміння спрямовувати потік своїх зусиль у потрібне місце вкрай важливе. 

Увага як діяльність нервової системи є енерговитратною процедурою для мозку. І якщо незріла психіка і так відчуває дефіцит енергії, то увага такої людини буде розсіюватися. Іншими словами, мозку бракуватиме потужності й палива, щоб підтримувати увагу, особливо якщо вона не тренована. Висновок другий: увагу можна й треба тренувати. Щоб з’ясувати, як саме, слід з’ясувати декілька важливих моментів про види та властивості уваги.

Що таке мимовільна і довільна увага?

Увага – надзвичайно різноплановий процес психіки. 

Мимовільна увага – це пасивна увага, до якої ми не докладаємо зусиль. Щось упало, і ми автоматично повернули голову в той бік. Для життєдіяльності мимовільна увага є надзвичайно важливою. Це захисна функція організму, яка допомагає йому реагувати в небезпечний момент. Окрім того, завдяки увазі багато побутових речей ми виконуємо автоматизовано, як-от, ідемо сходами. 

Але мимовільна увага приховує і негативну сторону, коли мимоволі (поза власним бажанням) ми долучаємося до процесів, які відволікають нашу увагу. У сучасному світі таких подразників сила-силенна, наприклад, безконтрольне користування гаджетами. Вони виснажують енергію нервової системи, і мозок буквально позбавляється ресурсу для здійснення вольового зусилля. Тоді зосередитися на чомусь важливому людині стає нереально. Ця проблема стосується і дорослих, і дітей. Урахуйте, що дитяча психіка ще не дозріла, як і ті частини мозку, які відповідають за саморегуляцію, а тому годі вимагати від дитини, щоб вона самостійно контролювала екранний час. Дитина фізично не в змозі цього зробити.

Для навчання важливо зміцнювати довільну увагу.

Довільна увага пов’язана з вольовим зусиллям і здатністю до контролю. Іншими словами, завдяки довільній увазі ми здатні зусиллям нашої волі зосередити увагу на тій чи іншій діяльності. Нейробіологи наголошують, що за довільну увагу відповідають лобні долі мозку, які поступово дозрівають до 8–9 років, і дитина уже може (завдяки тому, що її мозок фізично здатен це робити) докладати більше вольових зусиль, щоб виконати ту чи іншу діяльність, програмувати її і на довше зосереджуватися. Довільна увага тісно пов’язана зі здатністю до самоконтролю й регуляції. Саме тому РДУГ (Розлад дефіциту уваги та гіперактивності) часто супроводжується гіперактивністю, тобто нездатністю до програмування, регуляції й самоконтролю.

Довільна увага – важлива функція нервової системи. Ми йдемо чистити зуби, здатні зосередитися на важливому завданні тощо. Зрозуміло, що й для того, щоб уважно слухати вчителя на уроці, уважно читати, виконувати поставлене завдання, має бути розвинена довільна увага. 

Тепер з’ясуймо, як допомогти дитині стати уважнішою.

Причини неуважності дітей

Діагностика неуважності є непростим завданням, адже причин слабкої уваги може бути багато. Ось основні:

1. Незрілість психіки – дитина фізично не здатна довго утримувати увагу. Дитині одномоментно треба обробляти величезну кількість інформації і враховувати багато факторів. Тому варто добре подумати, у якому віці віддавати дитину в школу. А можливо, порадитися із фахівцем, якщо виникають сумніви.
2. Найпоширеніша в сучасному світі причина порушення уваги школярів – перевантаження нервової системи. Навчання – далеко не найпростіша діяльність, і від неї дитина має відпочивати. При цьому сидіння у планшеті є не відпочинком, а додатковим навантаженням. Допомогти в такій ситуації мають режим, достатній сон, обмеження екранного часу. 
3. Стан розвитку великої моторики і неавтоматизована, недостатньо сформована координація тіла. Останні наукові дослідження доводять, що для стабільної роботи нервової системи вкрай важливі рухова активність і розвиток великої моторики з перших днів життя. Одна з причин дефіциту уваги учнів молодшого шкільного віку – це несформованість координації око – шия, коли дитина не в змозі стабілізувати голову й сфокусуватися на об’єкті. Це не надто рідкісна проблема. І коли учневі під час уроку треба зробити декількарівневі рухи: подивитися на дошку, у книжку, знову на дошку, він витрачає занадто багато енергії. Окрім того, причиною дефіциту уваги може бути хаотичність рухової активності очей. Така моторна незрілість здатна призвести до швидкого виснаження ресурсів уваги. Тому нейродослідження починаються з аналізу сформованості великої моторики та базових рефлексів. Відповідно, корекція часто включає різні фізичні вправи. Дитина повинна достатньо повзати у перший рік життя. Далі – багато лазити, стрибати, бігати. І це не тільки про фізичне здоров’я, а й про увагу. Тому потрібно дбати про розвиток великої моторики, координації та балансу, достатню рухову активність. Варто пам’ятати, що спритність тіла пов’язана зі спритністю психіки.
4. Причиною слабкої уваги може бути тривожність. Наприклад, психологи використовують термін математична тривожність, коли дитина починає хвилюватися від думки про математику, і її увага в цей час розсіюється.

Слухова й зорова увага та параметри уваги

Отож, увагу треба розвивати в комплексі із загальним фізичним розвитком, але водночас необхідно давати й спеціальні навантаження на увагу. Ще один важливий момент: увага тісно пов’язана з пам’яттю. Тому, ураховуючи різноплановість уваги як психічного процесу, вправи на розвиток уваги для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку (час, коли мозок максимально пластичний) мають включати:

• завдання на розвиток слухової уваги – здатність виділяти із потоку головне за допомогою слуху;
• завдання на розвиток зорової уваги – здатність фокусуватися на важливому і схоплювати максимальну кількість необхідних деталей за допомогою зору;
• завдання на розвиток пам’яті. 

Окрім того, для успішного навчання слід розвивати різні параметри уваги. А саме:

• стійкість уваги;
• зосередженість;
• здатність до перемикання уваги;
• розподіл уваги;
• обсяг уваги.

Завдання для розвитку уваги для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку 

• Важливими є завдання, які впливають на розвиток гальмівних процесів психіки, тобто її здатність вчасно загальмувати мимовільну увагу і спрямувати зусилля відповідно до цілі. Для цього будуть корисними різні нейрозавдання (нейроігри, нейромоторні вправи, нейрогімнастика, нейропрописи, малювання і письмо двома руками одночасно, завдання на розвиток міжпівкульної взаємодії), виконання яких потребує особливого рівня зосередженості. 
• Із малюками з найменшого віку корисно виконувати завдання, у яких треба знайти відмінності або ж відшукати схожі предмети. Така робота розвиває спостережливість і вміння помічати деталі. Малят 3–4 років зацікавлять завдання із динозавриками. Для старших підійдуть завдання «Невгамовні чоловічки» та комплект «Пара без пари».
• Важливими є усі завдання, у яких пропонується відшукати чи зіставити об’єкт і його тінь. Це тренуватиме вміння визначати образ предмета. А для цього потрібна увага, щоб не упустити дрібні відмінності. Такі завдання потрібно поступово ускладнювати.
• Усім дошкільнятам та школярам важливо виконувати графічні диктанти та різноманітні графічні завдання по клітинках. Щоб розвивалася слухова увага, інструкцію має читати дорослий. А якщо дитина сама стежитиме за вказівками, то це буде корисним для розвитку зорової уваги. Графічні диктанти варто включити в підготовку до школи, найпростіші слід виконувати починаючи з 4–5 років. 
• Дошкільникові пропонуйте лабіринти. Є правило, що перед школою дитина має пройти їх силу-силенну.
• Пропонуйте дошкільнятам завдання, у яких треба скопіювати малюнок за зразком («Скопіюй фігуру», Малювання по клітинкаха, «Веселий кубик»). 
• Для дошкільнят і школярів корисно працювати із зашумленими картинками (коли контури різних зображень накладаються одні на одних) та завданнями, в яких треба знайти певну клькість тих чи інших предметів. Наприклад, порахувати скільки трикутників на малюнку.
• Включайте в тренування уваги різні варіації таблиць Шульте.

Крім того, маст хев для розвитку уваги – це тренажери на основі коректурних завдань. Коректурні таблиці (коректурні проби) розроблялися психологами як діагностичні з метою виявлення рівня уваги. Але згодом їх дедалі більше стали використовувати як тренувальні. 

Ви можете запропонувати дитині таке завдання, маючи лиш одну будь-яку книгу. Відкрийте сторінку в книзі і попросіть дитину якомога швидше закреслити в тексті всі букви «м» (чи будь-які інші). Ускладнити завдання можна таким чином: нехай дитина одну букву закреслює, а якусь іншу підкреслює. Ще складніший варіант передбачає виконання роботи двома руками одночасно: в одній руці червона ручка, в іншій – синя. Дитина має підкреслити всі літери «м» червоною ручкою, а всі літери «н» – синьою. Спробуйте і переконайтеся, що це доволі непросто. 

На основі коректурних проб створено різнопланові завдання різної складності. Прикладами таких завдань на розвиток уваги для дошкільнят і учнів молодшого шкільного віку є:

• Весняний тренажер уваги;
• Комплект завдань «Фігури»;
• Комплект завдань «Символи».

Поради батькам: увага тренується в процесі великої кількості вуличних ігор та низки різних видів спорту. Серед спортивних секцій у цьому сенсі найкориснішими будуть види спорту, які розвиватимуть влучність та швидкість реакції (настільний та великий теніс, ігри з м’ячем, дартс, кегельбан тощо). Також, шахи та всі види стратегічних ігор.

А ще, не забувайте, що книга є потужним інструментом розвитку уваги. Дослідження доводять: коли дитині багато читають із найменшого віку, у неї активізуються ті частини мозку, які відповідають за пам′ять, увагу й розвиток мовлення. 

Авторка: Наталка Бачко, фахівчиня з домашнього навчання https://childdevelop.com.ua/articles/edu/12313/

 

Якщо дитина реагує на вибухи плачем

 

Майбутні першокласник: як не зашкодити. Пам'ятка для батьків

 

Майбутній першокласник як не зашкодити

1. Не створюйте зайвого тиску: Школа – це новий етап у житті дитини, і важливо, щоб вона відчувала вашу підтримку, а не тиск. Не перетворюйте підготовку до школи на змагання або надмірне хвилювання.

2. Формуйте позитивне ставлення до школи: Розповідайте дитині про школу цікаві історії, наголошуйте на тому, що там вона зустріне нових друзів, дізнається багато нового та цікавого. Уникайте негативних висловлювань про школу або вчителів.

3. Розвивайте самостійність: Навчіть дитину самостійно одягатися, збирати свої речі, виконувати прості домашні обов'язки. Це допоможе їй почуватися впевненіше у школі.

4. Сприяйте розвитку комунікативних навичок: Заохочуйте дитину спілкуватися з однолітками, навчіть її слухати інших, висловлювати свою думку, звертатися за допомогою у разі потреби.

5. Розвивайте пізнавальний інтерес: Підтримуйте цікавість дитини до знань, читайте їй книги, відвідуйте музеї, виставки, відповідайте на її запитання.

6. Звертайте увагу на фізичне здоров'я: Забезпечте дитині повноцінне харчування, достатній сон, регулярні прогулянки на свіжому повітрі.

7. Не порівнюйте дитину з іншими: Кожна дитина розвивається індивідуально, тому не варто порівнювати її успіхи з іншими дітьми. Важливо підтримувати та заохочувати її власні досягнення.

8. Слухайте свою дитину: Приділяйте час для спілкування з дитиною, цікавтеся її думками та почуттями, відповідайте на її запитання.

9. Звертайтеся за допомогою до фахівців: Якщо у вас є сумніви щодо готовності дитини до школи, зверніться до дитячого психолога або педагога.

10. Довіртеся своїй дитині: Вірте в її сили, підтримуйте її прагнення до навчання, і вона обов'язково досягне успіху!

Важливо пам'ятати

• Адаптація до школи – це поступовий процес, який потребує часу та терпіння.

• Батьківська підтримка та любов є найважливішими факторами успішного навчання дитини.

• Не бійтеся звертатися за допомогою до вчителів та фахівців у разі потреби.

Сподіваюся, ця пам'ятка допоможе вам підготувати дитину до школи та зробити цей період щасливим та успішним для неї!

Як допомогти дитині, яка пережила втрату

 Війна змушує всю країну і кожного українця жити в стані постійного стресу. Та найгірше — вона забирає життя: як у військових, так і у цивільних громадян. Смерть близьких людей — це завжди горювання, і зазвичай найбільш вразливі в таких життєвих ситуаціях — діти, адже часто вони не знають про таке явище, як смерть.

Як розповісти дитині про втрату близької людини і допомогти у горюванні, яких помилок варто уникати? Читайте поради психологині Дани Нагорної.

Рано чи пізно кожен із нас стикається зі втратою близьких людей. Для дитини така подія може означати не лише, власне, горювання, а й знайомство з новими переживаннями. Особливо непросто підтримувати дитину, коли згорьовані і самі дорослі. Проте навіть у такий непростий час важливо пам’ятати, що спосіб, у який дитина проживає горе, може вплинути на її подальше життя. Тож варто уникати певних помилок. Про них і поговоримо.

1. «Тато поїхав у відрядження». Приховування від дитини правди і заміщення її вигадками, ніби померлий — живий.

Приховувати від дитини правду означає дати їй марну надію на повернення померлого та обрікти чекати на зустріч. Що довше це відбуватиметься, то болючішою буде реальність. Це загрожує подвійною травматизацією дитини: вона відчуватиме біль втрати, розчарування через невтілені надії та не довірятиме тим, хто їй брехав.

Неправда знецінює почуття. Крім того, дитина може вирішити, що її покинули через те, що вона зробила щось не так або погано поводилася.

Важливо сказати дитині правду і терпляче відповідати на її запитання, якщо такі будуть. Це потрібно зробити у формі, що відповідає віку і розвитку. Важливо також прийняти, що реакція на такі новини може бути різною (сльози, сміх, відстороненість). Не можна говорити «Він заснув», «Відлетів на небо», тому що діти сприймають буквально і можуть, наприклад, потім боятися засинати чи літати на літаках.

2. «Тобі це бачити не треба». Відмежування дитини від процесу прощання з померлим, особливо якщо дитина хотіла попрощатися.

Ухвалюючи рішення про те, чи брати дитину на похорон, важливо зважати на її вік, близькість до померлого тощо. Зрештою, важливою є не стільки участь в обряді поховання, скільки можливість попрощатися з померлою близькою людиною. Побачивши тіло, дитина може зрозуміти, що людини вже немає. Маленьким дітям можна пояснювати так: «Тіло близької людини не дихає, вона більше не зможе говорити або грати з тобою». Старшим — заздалегідь пояснити, що відбуватиметься на похороні, відповісти на їхні запитання.

Якщо дитина не відвідувала церемонію прощання, важливо сходити з нею на могилу вже після. Можна покласти квіти, написати листа, намалювати малюнок і залишити на могилі. Обряд прощання важливий, адже він дозволяє прийняти факт смерті й оплакати втрату близької людини.

3. «Не смійся! У нас горе». Відволікання дитини від горювання, спроби зупинити прояви агресії, плач або страх через прояви таких емоцій, як радість і сміх.

У більшості випадків намагання вплинути чи змінити емоції дітей — це страхи самих дорослих не впоратися з власними почуттями. Дитині потрібно прожити всі стадії горювання, але спосіб, у який діти проживають горе, різниться від того, як це роблять дорослі. Діти живуть життя в моменті, це — вікова особливість, для них є «тут і зараз», тому їхні емоції часто змінюються, сльози і горювання за лічені хвилини можуть змінитися на пустощі і сміх, проте це не робить їхнє горе меншим чи неважливим.

4. «Зі мною все в порядку». Приховування дорослими своїх почуттів.

Діти дуже чутливі до емоційного фону в родині. Якщо дорослі пригнічують емоції, приховують свої переживання, діти робитимуть так само, бажаючи їм допомогти. Водночас вони будуть змалку вчитися не довіряти власним почуттям і почуттям інших людей

Кращою тактикою є визнання емоцій. Звісно, не треба перекладати весь вантаж власних переживань на дитину, проте і пригнічувати їх не треба. Якщо ви скажете: «Я сумую», «Мені боляче/страшно», ви поясните емоції і нормалізуєте їх. Адже почуватися сумно, гірко і тоскно, коли хтось помирає — нормально.

5. «Тепер ти за старшого». Наділення дитини роллю померлого.

Дитина має залишатися дитиною і не має тягнути на собі відповідальність інших. Отже, можна наводити приклад рис померлого, які хочеться перейняти, наприклад: «хоробрий, як мама» чи «добрий, як тато», проте дитина індивідуальна, має власні особливості характеру і має собою ж залишитися, не виконуючи функції померлого члена родини.

У момент, коли горюють батьки, діти можуть відчувати необхідність піклуватися про них, щоби захистити, а отже — самим отримати від батьків захист та опору. Проте так не має бути. Діти мають залишатися дітьми, а дорослі — дорослими. Важливо показувати дітям, що як би вам не було важко зараз, ви впораєтеся, що ви, як і раніше, любите їх. Говоріть про свої почуття, розділяйте їх із близькими.

Найважчим буде перший рік після смерті людини, коли ви проживатимете «перші дати»: дні народження, свята чи роковини смерті. Але важливо присвятити ці дні пам’яті про того, хто помер: поговорити з дитиною про почуття, відновити приємні спогади або зробити щось особливе в пам’ять про померлого. У ці дні з дітьми варто бути особливо уважними.

Горювати за померлими — це нормально. Тому варто дати собі і дітям час для природного проживання горя.

Як створити для дітей безпечне інформаційне поле в умовах воєнної небезпеки

 

В умовах війни захистити дитину не лише фізично, а й психологічно надзвичайно важливо. Інформаційне поле, яке оточує дитину, має величезний вплив на її емоційний стан та сприйняття дійсності. Ось кілька порад, як створити для дитини безпечний інформаційний простір:

Обмежте доступ до новин

• Фільтруйте інформацію: Не дозволяйте дитині дивитися новини без вашого супроводу. Вибирайте лише дитячі програми або короткі новини, адаптовані для дитячого сприйняття.

• Обговорюйте разом: Після перегляду новин обов'язково обговоріть з дитиною те, що вона побачила, відповідайте на її запитання простими та зрозумілими словами.

• Створіть режим тиші: Виділіть певний час, коли ніхто не буде дивитися новини і всі разом зможуть зайнятися чимось приємним.

Відверте спілкування

• Говоріть правду: Не приховуйте від дитини, що відбувається, але подавайте інформацію в доступній для її віку формі.

• Слухайте дитину: Дайте дитині можливість висловити свої почуття та страхи.

• Заспокоюйте: Нагадайте дитині, що ви завжди поруч і захистите її.

Створіть безпечний простір вдома

• Спільні заняття: Займайтеся разом творчістю, грайте в ігри, читайте книги. Це допоможе відволіктися від тривожних думок.

• Ритуали: Створіть щоденні ритуали, які будуть давати дитині відчуття безпеки і стабільності.

• Обмежте екранний час: Занадто багато часу, проведеного перед екраном, може негативно вплинути на емоційний стан дитини.

Як відповідати на дитячі запитання

• Будьте чесними: Не вигадуйте неправдиві історії.

• Говоріть просто: Використовуйте слова, які дитина розуміє.

• Фокусуйтеся на позитиві: Розповідайте про героїзм українців, про допомогу, яку надають інші країни.

• Дайте надію: Нагадайте дитині, що все рано чи пізно закінчиться.

Що робити, якщо дитина проявляє тривогу

• Спостерігайте: Зверніть увагу на зміни в поведінці дитини.

• Зверніться до фахівця: Якщо тривога не проходить, зверніться за допомогою до психолога.

• Подбайте про себе: Ваш спокій і впевненість передадуться дитині.

Пам'ятайте, що кожна дитина індивідуальна і реагує на стрес по-різному. Важливо бути чутливими до потреб своєї дитини і надавати їй всю необхідну підтримку.

Корисні ресурси:

• ЮНІСЕФ в Україні: Надає практичні поради для батьків про те, як говорити з дітьми про війну.

• Освіторія: Матеріали про інформаційну безпеку дітей під час війни.

Якщо у вас виникнуть додаткові питання, не соромтеся звертатися за консультацією до психолога.

Бажаємо вам і вашій родині миру та спокою!