Як підтримати близьку людину, яка повернулася з полону

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/16zK6ZadDG/

Шість способів для батьків зберігати спокій

Поради батькам про те, як правильно реагувати на погану поведінку дитини

Коли ваша дворічна дитина влаштовує істерику на дитячому майданчику або не слухається вас, легко втратити самоконтроль. Погана поведінка дитини може роздратувати. Однак у будь-яких ситуаціях важливо зберігати спокій і холоднокровність.

Вам може здатися, що, коли ви кричите на дитину, то ви змушуєте її слухатися. Але психологи стверджують, що це не допоможе. Дитина не може впоратися зі своїми емоціями, якщо цього не може зробити дорослий, який знаходиться поруч з нею. Тому, якщо ви хочете заспокоїти дитину, перш за все вам самим потрібно зберігати спокій.

Розглянемо кілька способів, як зберігати спокій, коли дитина поводиться погано.

1. У першу чергу подбайте про себе

Коли ви голодні, втомилися або перевантажені роботою, ви гостріше реагуєте на погану поведінку дитини. У нашому суспільстві є багато стереотипів про те, що скаржитися або піклуватися про себе неприйнятно. Але не варто звинувачувати себе за це. Спіть достатньо часу, вживайте здорову їжу, приділяйте собі час протягом дня. Якщо ви хворі, втомилися або просто пригнічені, попросіть чоловіка посидіти з дитиною.

2. Змініться самі, щоб змінити поведінку дитини

Зберігати спокій у моменти, коли дитина поводиться погано, може бути непросто. Ви не зможете робити це машинально. Психологи стверджують, що будь-які починання у вихованні дітей повинні бути спланованими і усвідомленими. Придумайте мантру, яку ви повторюватиме, щоб не забувати про поставлену мету: «Я не буду кричати на дитину», «Я можу зберігати спокій» або «Я люблю свою дитину».

3. Зупиніться і зробіть глибокий вдих

Якщо ви відчуваєте, що втрачаєте самовладання, зробіть глибокий вдих животом, щоб тіло заспокоїлося природним шляхом. Робіть це, навіть якщо ви відчуваєте гостре бажання відреагувати. Ваш мозок говорить вам, що ситуація виходить з-під контролю, але ви за допомогою глибокого дихання можете нагадати своєму тілу, що це не так.

4. Знайдіть відповідне місце

Якщо ви починаєте відчувати негативні емоції через погану поведінку дитини, вам потрібно зробити перерву, щоб заспокоїтися. Вам потрібно відвести дитину в іншу частину кімнати, а якщо їй більше 5 років, – до іншої кімнати. Продовжуйте робити глибокі вдихи і згадайте моменти, коли вона поводилась добре. Набагато легше спілкуватися з дитиною, з якою у вас пов'язано багато щасливих моментів, ніж з тією, яка щойно вдарила свою сестру.

5. Встановлюйте кордони з повагою

Якщо ви хочете вказати дитині на погану поведінку, не кричіть на неї, а говоріть тихо. Це допоможе вам ясно висловити свою думку і знизити емоційну напругу. Важливо спочатку поспівчувати дитині, а потім позначити межі: «Я знаю, що ти злишся, тому що ти любиш гратися іграшками і не хочеш зараз йти. Але нам потрібно йти до лікаря. Вибери одну іграшку, і ми візьмемо її з собою».

6. Знайдіть час для виховання дитини

Учити дитину хорошій поведінці найкраще тоді, коли вона поводиться добре. Якщо вона влаштовує істерику, почекайте, поки вона заспокоїться, а потім нагадаєте їй, що сталося: «Сьогодні ти поводився погано, і мене це стурбувало. Як ми можемо вчинити по-іншому наступного разу?»

Іноді вам може здаватися, що, окрім крику, на дитину нічого не може подіяти. Але крик породжує страх і може зіпсувати ваші стосунки. Ви ж не хочете, щоб дитина перейняла у вас таку поведінку? Дайте собі відповідь на це питання – і ви зрозумієте, що зможете зберігати спокій навіть при найгіршій поведінці вашої дитини.

Джерелом: Розвиток дитини

 

Як розвивати творчі здібності дитини

 

Консультація для батьків на тему:

Перехід дітей від одних педагогів до інших – складний момент для всіх його учасників. І саме педагоги мають подбати про те, щоб адаптація дошкільника до шкільного життя відбулася якомога легше, шукати для цього різні педагогічні методи, розвивати й корегувати пізнавальні та комунікативні здібності дітей. Проте не варто забувати й про розвиток творчих здібностей – завдання, яке часто відходить на другий план.

Знаний український педагог Софія Русова значну увагу приділяла дошкільній освіті. На її думку вона є містком між родиною і школою. Саме в дошкільному віці формується особистість дитини, виявляються її прагнення та здібності. І якщо в дитинстві бракує сприятливих умов для гармонійного розвитку дитини, вона виростає слабкою, з хисткою волею й небезпечними нахилами. А це, звісно, не сприяє успіхам дитини в майбутньому.

Наступність у розвитку творчих здібностей дітей.

Найсприятливіший вік для розвитку творчості дитини – від 3 до 10 років. Творчі діти – це ті, яких спостерігати і слухати, здійснювати те, що задумали, в довгостроковій перспективі. Вони уважні до своїх почуттів, відчуттів, думок, до різних дрібниць навколо себе, до своїх бажань.

У теорії та на практиці навчання і виховання нині особливо гостро постає питання наступності в розвитку творчих здібностей дітей.від природи діти допитливі і сповненні бажання вчитися. Проте аби кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідне розумне керівництво вихователя, а в подальшому – вчителя.

Саме на це особливу увагу звертала Софія Русова. Вона стверджувала, що важливо викликати в дитячій голові її власну думку, розбуркати дитячу фантазію й навчити до усього пильно додивлятися самій і утворювати з цих дослідів щось своє. Педагог закликала придивлятися до кожної окремої душі і зміцнювати її, виховуючи волю, внутрішню дисципліну дитини, спрямовувати її думки та почуття.

Виховуємо креативність у різних видах творчої діяльності.

Головним завданням педагогів Софія Русова вважала розвиток самостійності дитини. За словами видатного педагога, слід не вчити дитину, не давати їй готове знання, навіть початкове, а пробудити її духовні сили, цікавість, виховати її почуття, щоб очі дитини вміли бачити, вуха-дослухатися до всього, рученята-використовувати й олівці, і ножиці, і глину, й папір.

На думку Софії Русової, творча праця буде ефективнішою, якщо «проводиться індивідуально, на самоті, коли дитина ліпше може сконцентрувати свої думки, дати волю своїм творчим здібностям»

Керуючись рекомендаціями Софії Русової, педагогічний колектив нашого дошкільного навчального закладу розробив єдину систему роботи з розвитку творчих здібностей дітей у різних видах діяльності, що охоплює і забезпечує поступове ускладнення й урізноманітнення форм роботи і творчих завдань.

Одним із видів діяльності, де на ранніх стадіях життя виявляється творча активність дітей, є образотворча діяльність. Усі діти полюбляють малювати. Характерною особливістю дитячих малюнків є локанічність, зосередженість і концентрація думки. Зовсім не схожі один на одного портрети мам, родини тощо. Вони особливі і різні в кожному малюнку. Саме через малюнок ми маємо змогу заглянути у внутрішній світ дитини, осягнути логіку дитячої творчості. Адже малювати і думати для дитини – те саме.

Проте найбільше розвитку творчих здібностей дітей сприяють нетрадиційні техніки образотворення, наприклад малювання на пір’їнках, які згубили птахи. У цій техніці діти малюють крапельки дощу, ягідки калини, квіточки, сніжинки, хурделицю осінніх листочків тощо.

Надзвичайно популярним видом діяльності стає виготовлення робіт у техніці оригамі. Дошкільники можуть опанувати техніку створення маленьких модулів із паперу. Саме з таких модулів можна створити справжній витвір мистецтва.

Також рекомендують створити у кожній групі куточок флористики. Для занять улюбленою справою діти з батьками збирають природні матеріали, а відтак можна організовувати вечірні творчі посиденьки. Разом розмірковувати над майбутніми композиціями, виготовляти казкових персонажів тощо.

Ще однією складовою успішного розвитку творчих здібностей дітей є навчання виразного читання віршів. Від так до роковин видатних людей, подій можна влаштовувати поетичні конкурси, у яких братимуть участь не лише діти , а й їхні батьки.

Щорічне проведення подібних заходів-це хороша традиція. Адже завдяки цьому педагоги мають змогу стежити за розвитком творчих здібностей дітей.

Насамкінець зазначимо, що всю роботу з дітьми дошкільного віку потрібно планувати та організовувати з урахуванням принципу «не нашкодь», водночас спрямовуючи її на збереження здоров’я, емоційного благополуччя і розвиток творчих здібностей кожної дитини.

У центрі уваги-дитина, її духовні сили, нахили, інтереси. І саме системна робота щодо забезпечення наступності дошкільної та початкової освіти дає змогу створити сприятливі умови для творчої самореалізації кожної дитини.

Список використаної літератури:

1. Вихователь-методист дошкільного закладу №5/2015 ст. 9-12 (редагована)

Як налаштуватися на роботу після відпустки: поради дорослим

Психологічна підготовка:

• Дайте собі час на адаптацію: 

  Поверніться додому за 2-3 дні до виходу на роботу, щоб дати організму час на реакліматизацію.
• Зберігайте позитивний настрій: 

  Згадайте, що вам подобається у вашій роботі, щоб підтримувати мотивацію. 
• Поступове повернення: 

  Не плануйте складні завдання на перший день, почніть з легших справ, наприклад, перевірки пошти та спілкування з колегами. 
• Фізична підготовка:

• Відновіть режим сну: 

  Почніть лягати раніше і вставати за звичайним робочим графіком
• Дотримуйтесь здорового харчування: 

  Вживайте легку їжу, особливо перед сном, щоб покращити травлення та сон.
• Будьте фізично активними: 

  Додайте в свій розпорядок фізичну активність, наприклад, прогулянки, щоб зняти втому. 
• Підготовка робочого місця та завдань:

• Наведіть лад на робочому місці: 

  Приберіть стіл, додайте особисті речі, які нагадують про позитивні моменти. 
• Складіть план тижня: 

  Визначте найважливіші та термінові завдання, щоб уникнути хаосу та перевантаження. 
• Використовуйте тайм-менеджмент: 

  Застосовуйте техніки, такі як метод Pomodoro (25 хвилин роботи, 5 хвилин відпочинку), щоб зосередитися. 
• Під час перших днів роботи:

• Не беріть на себе занадто багато: 

  Плануйте завантаження на рівні 70-80% від вашої максимальної продуктивності.
• Спілкуйтеся з колегами: 

  дізнайтеся, що відбувалося під час вашої відсутності. 
• Встановіть нагороди: 

  Пообіцяйте собі щось приємне за добре виконану роботу, щоб підтримувати мотивацію. 

Поради батькам "Як навчити безпеці в інтернеті, якщо вашій дитині 5-7 років"

 Так само як батьки не дозволяють дітям гуляти одним у незнайомих місцях, так само вони не повинні дозволяти їм працювати в інтернеті без догляду.

  У дошкільному віці найважливішою потребою дитини є спілкування, завдяки якому вона засвоює соціальний досвід. Стосунки з дорослими та однолітками формують особистість. Спілкування відіграє важливу роль у житті дитини,адже саме так вона набуває досвід співпраці, взаєморозуміння і формує повагу до інших людей. Потреба в зовнішніх враженнях сприяє розвитку пізнавальних здібностей та уяви. Діти цього віку намагаються виявляти самостійність і розширювати знання про оточуючий світ. Задаючи нескінченні питання, дитина, перш за все, хоче чути відповіді на них. Неуважне ставлення з боку дорослих може стати причиною появи впертості, неслухання і негативізму.

Тому якщо ви не хочете, щоб важливу інформацію дитина дізналася з неперевірених джерел (у тому числі, з інтернету), приділяйте більше уваги своїй дитині. Провідною діяльністю дошкільників є гра. Саме тому діти дуже люблять грати, зокрема, в комп’ютерні ігри. Незважаючи на користь ігор, особливо розвивальних та навчальних, слід пам’ятати, що частка розважальних ігор у житті дитини не повинна перевищювати, оскільки це може викликати нерівномірність розвитку, затримку формування готовності до навчання і навіть спричинити комп’ютерну залежність.

   У дошкільному віці дитина засвоює правила поведінки і вчиться оцінювати власні вчинки та дії оточуючих крізь призму моральних норм, що формуються у спілкуванні з дорослими. Саме цей період є найважливішим для навчання правилам поведінки і безпеки в мережі. При цьому слід пам’ятати, що, незважаючи на знання певних правил, діти можуть порушувати їх, тому необхідність батьківського контролю для дітей молодшого віку дуже висока.

Маленькі діти повинні виходити в інтернет лише під наглядом дорослих ще й тому, що їм потрібна допомога в навігації під час пошуку сайтів і при спілкуванні.

Для підвищення онлайн безпеки Вашої дитини:

• створіть список вибраного з адресами перевірених сайтів;

• навчіть дитину правилам конфіденційності і поведінки в мережі;

• роз’ясніть дитині те, для чого і як правильно створювати ніки. Придумайте разом з дитиною нік, у якому не міститься особиста інформація про неї, і безпечний пароль;

•розкажіть дитині, що в мережі люди можуть видавати себе за кого завгодно, тому слід ставитися обережно до нових віртуальних знайомих і вжодному разі не повідомляти їм будь-яку особисту інформацію;

• використовуйте пошукові сервіси, призначені спеціально для дітей;

• створіть спеціальне робоче середовище для дитини з обмеженим списком дозволених сайтів;

• використовуйте спеціальне сучасне програмне забезпечення для контролю ресурсів, що відвідує ваша дитина;

• користуйтесь програмами батьківського контролю;

• користуйтесь інформаційними фільтрами;

• використовуйте засоби блокування небажаного контенту;

• застосовуйте функції блокування вікон, що вспливають;

• виключіть можливість використання дитиною служб миттєвого обміну повідомленнями, електронної пошти та чатів;

• не дозволяйте дитині користуватися голосовими службами для взаємодії з товаришами по мережевим іграм;

• навчайте дитину відрізняти правду від брехні;

• проявляйте зацікавленість до віртуального життя дитини і не ігнорируйте запитання, що вона ставить. якщо не знаєте відповідей на якісь запитання, можете спільно пошукати їх в інтернеті;

• хваліть дитину, якщо вона чинить правильно, і спокійно роз’яснюйте, що потрібно робити і як себе вести, якщо вона помиляється.

• довірливі стосунки дозволять вам вжити своєчасних заходів у випадку виникнення ситуації, що загрожує безпеці вашої дитини.

Консультація для батьків "Гарний настрій дитини з самого ранку"

 

 

"Як НЕ треба готувати дитину до школи"

 Напевно, немає таких батьків, які б не хотіли бачити своїх дітей здоровими, добре розвиненими

 готовими опанувати непросту шкільну програму. Проте досвід роботи дозволяє зробити висновок, що далеко не всі батьки знають, як правильно підготувати дитину до школи, і часто припускаються дуже серйозних помилок. Дозволю собі узагальнити ті негативні моменти, які найчастіше виникають при підготовці майбутнього школяра.

Ще й досі багато хто з батьків сповідують принцип "щасливого дитинства". В їхньому розумінні дитина дошкільного віку має лише грати з ровесниками і не обтяжувати себе жодними проблемами. Це ніби і є "щасливе дитинство". А школа на те й існує, аби навчити школяра різних премудрощів. Зрозуміло, що такий підхід є хибним. Дитину необхідно поступово готувати до школи, наприклад, через гру, мудрі батьки не нав’язують, а пропонують своєму сину чи доньці. Якщо гра захоплює дитину, вона гратиме з вами всюди: вдома, на прогулянці,в поїзді тощо.

 

Саме через гру можна розвинути мислення, пам’ять, увагу, уяву дитини. Наприклад, колесо, яке відвалилося від машини, мамину обручку можна використати, щоб запитати в сина чи доньки "А якої воно форми? А ще які речі мають таку саму форму?" і у відповідь почути із здивуванням назви понад двадцяти різних предметів.

"Біле, квадратне, знаходиться над головою" - раптом загадково каже мама, готуючи вечерю. І чотирирічна донька, забувши одразу про капризування, весело включається в цю гру. "Стеля" - робить відкриття дівчинка і загадує своє слово.

"Давайте грати так, щоб все було навпаки" - пропонує мені сусід по пляжу, хлопчик п’яти років. Його мама пояснює, що дитині важко зрозуміти, що таке слова - антоніми, тому вона так просто назвала гру. Мама бере в руки чорний камінчик - хлопчик кидає білий. При цьому він називає всі предмети і дії та їхні протилежності. Подібних ігор існує велика кількість. Вони описані в літературі, періодичній пресі. Після опанування серії ігор ви помітите, що і самі здатні вигадувати, творити.

Найважливіший принцип підготовки до школи - розвиток допитливості. Звичайно, починати цей процес варто не в шість років, а раніше. А якщо ви ще навчите дитину слухати, спілкуватись з іншими дітьми і дорослими, підтримаєте її прагнення до самостійності: ініціативність, якщо допоможете вашій дитині відчути себе особистістю, яка багато що може, і до того ж, перебуває у доброму фізичному стані, ви зробите дійсно чимало для того, аби щасливе дитинство продовжувалося і в шкільні роки.

Багато є батьків, які підготовку малюка до школи розуміють, як систематичне тренування в читанні, письмі й рахунку. Найбільш наполегливі "проходять" з дитиною майже всю програму першого класу. Ці батьки не враховують однієї дуже важливої речі, а саме: вміння читати і писати не означає повної готовності до школи. Зокрема читання безпосередньо пов’язане з попереднім досвідом малюка і є відтворенням навколишнього світу. Воно складається з почуттів дитини, ставлення її до книжок, запасу слів, її самостійності, впевненості в собі, відносин із батьками.

Доволі поширеним є такий спосіб підготовки, коли батьки не просто займаються репетиторством, а глибоко, ретельно вивчають програму 1-го класу з виконанням домашніх завдань у повному обсязі. Фактично уроки розпочинаються ще за рік до відвідування школи. Цей підхід батьки пояснюють просто: у такий спосіб вони самі намагаються вберегти сина чи доньку від стресу, яким вони вважають вступ до першого класу. Пізніше, вже в школі, такій дитині буває просто нецікаво на уроках. Небезпека подібної підготовки до школи полягає в тому, що такі учні привчаються нічого не робити на уроках, марно витрачаючи час. Вони швидко виконують завдання і вимушені чекати, поки це зроблять інші. Їм важко стежити за повільним нечітким читанням решти учнів; тому вони відволікаються, малюють читають інші книжки, граються. Крім того, батьки, які в такий спосіб готують дітей до школи, більше піклуються про рівень їх інтелектуальної готовності і не звертають потрібної уваги на загальну психологічну підготовленість. Як правило, вольовий рівень таких дітей є низьким. Звичка отримувати позитивні оцінки без особливих зусиль, відсутність навички до копіткої, щоденної роботи дається взнаки в третьому і наступних класах, коли успішність цих дітей різко знижується. Негативні наслідки такого явища спостерігаються при формуванні особистості, зокрема її самооцінки.

Батькам важливо усвідомити, що дитина йде до школи, аби глибоко та краще пізнати світ, аби кожного дня робити маленькі відкриття, а не просто отримувати оцінки. Є й такі батьки, які озброїли своїх дітей психологічними тестами, що використовують при прийомі до школи. І ось уже малюк зазубрює відповіді на запитання,за допомогою яких перевіряють кмітливість тощо.

Доводилося зустрічатися і з такими батьками, для яких підготовка дитини до школи пов^’язана з пошуком престижних навчальних закладів. "Чим моя дитина гірша?" - таким принципом керуються деякі батьки, котрі без урахування можливостей і функціональної готовності дитини до школи влаштовують її в спеціалізований навчальний заклад із поглибленим вивченням іноземних мов, математики тощо. Таким батькам хочеться сказати: "Дитина не є засобом самоствердження. Поважайте її індивідуальність, неповторність, любіть її такою, якою вона є, просто тому, що це - Ваша дитина. Обираючи якусь школу, керуйтеся тим, аби вашій дитині там було добре. Тому при виборі навчального закладу виходьте з інтересів та здібностей   вашої дитини".

Як бачимо, помилки при підготовці малюка до школи є різними. Одні батьки залякують дитину школою, створюючи тим самим негативну установку:

  - "Ось підеш до школи, там тобі покажуть", - погрожує мама рухливому, непосидючому Павлику. А через два роки, коли прийшов час стати школярем, батьки дивуються, чому син не хоче йти до школи.

 

Поради "Вчимося долати агресію"

 Маленькі забіяки становлять для дорослих справжню проблему. Що з ними вдіяти? Бити? Але де ж

 логіка? Агресією карати за агресію, подаючи приклад такої самої агресивної поведінки, що виражена навіть більшою мірою, зовсім неправильно. Читати нотації? Хто хоча б раз це спробував, знає, що це безрезультатно. Не звертати уваги на агресивні витівки малюка? Але ж йому й самому непросто переживати власну поведінку.

Агресія — це тільки верхівка айсберга, тобто процесів, що відбуваються в душі дитини. Щось змушує її говорити злі слова, битися або кусатися.

Щоб допомогти малюкові впоратися з агресією, потрібно навчити його виявляти свій гнів в іншій, прийнятнішій формі. Крім того, неправильно змушувати дитину приховувати свою агресію, лише пропонуючи «не битися», «не кричати», «не ламати». Адже іноді агресія є результатом занадто великої кількості заборон і надмірно вимогливого виховання з боку дорослих.

Вправа 1. Пригоди веселих примар

Ця вправа допоможе агресивній дитині відкрито виявити свою агресію, але зробити це в регламентованому вигляді. Образи примар використані для того, щоб малюк мав можливість опинитися у ролі пустотливої примари, яка жартома дражнить і задирає оточуючих.

Домалюй обличчя цим кумедним маленьким примарам. Вони бешкетують і граються. Яка з примар подобається тобі найбільше? Чому? Зараз я засічу час, і цілих п’ять хвилин ти також можеш галасувати й пустувати так само, як ці маленькі примари.

Вправа 2. Зубато-рогато-колюче…

Вправа допоможе позбутися напруження, агресії, що накопичилася, дасть можливість дитині відкрито виявляти свої почуття. Для повноти ефекту можна малювати на великому аркуші паперу. Не забудьте дати малюкові набір кольорових олівців і вибрати зручне місце для малювання. Не можна критикувати малюнок, а також радити дитині, як малювати краще або правильно.

Запропонуйте малюкові намалювати надзвичайно страшну, злющу, зубату тварину. Щоб вона могла битися, кусатися, брикатися, щипатися. Нехай дитина малює так, як хоче, і стільки, скільки заманеться.

Коли малюк завершить роботу, попросіть його розповісти вам, кого він намалював, який у тварини характер, вона нападає чи захищається.

Вправа 3. Поглянь з боку

Ця вправа вимагає спільного з дорослим обговорення. Малюкові пропонують розглянути кілька ситуацій, у яких є прояв агресії. Не потрібно проводити жодних паралелей з дитячими вчинками. Завдання дорослого полягає лише в тому, щоб переконатися, що дитина правильно розуміє значення певної поведінки. 

Мета цієї гри: надати малюкові можливість побачити агресивну поведінку з боку і оцінити її.

Якщо ви розумієте, що дитина ставиться до таких епізодів некритично, уважає, що агресивна поведінка правильна, ви можете висловити свою точку зору, водночас не нав’язуючи її дитині.

Запропонуйте малюкові розглянути малюнки й розповісти, що він на них бачить. Поставте запитання.

— Що робить хлопчик?
— Як ти вважаєш, навіщо він ламає дерево?
— Він чинить добре чи погано?
— Що б ти йому порадив?
— Як би ти змінив цей малюнок?

Аналогічні запитання ви можете поставити до кожного малюнка.

Вправа 4. Кішка добра, кішка зла

Ця гра спрямована на усвідомлення своїх почуттів, уміння опановувати емоції та управляти своєю агресією.

Запропонуйте малюкові розглянути намальованих кішок. Зверніть увагу, що одна з них дуже добра й ласкава, а інша — зла, дряпається. Скажіть дитині: «Зараз я говоритиму слова «добра кішка» і «зла кішка», а ти по черзі зображуватимеш то одну, то іншу». Після декількох перевтілень запитайте: «Чи складно тобі перетворюватися з доброї кішки на злу? А навпаки? Якою кішкою тобі більше подобається бути?»

Вправа 5. Веселий клоун

Ця вправа допоможе завершити серію наведених вправ позитивним моментом, що запам’ятає малюк. Запропонуйте дитині розфарбувати веселого клоуна і його собаку, придумати клоунові ім’я, а собачці — кличку.

Поради батькам щодо відновлення емоційної рівноваги під час війни